СВЯТИНЯ, ЩО ЄДНАЄ ПОКОЛІННЯ
Кожне село має свій сакральний центр — місце, де перетинаються минуле й сучасність, де людські душі знаходять спокій, а молитва підноситься до неба. Для мальовничого села Городище таким осередком є Свято-Троїцький храм. Напередодні престольного свята ми гортаємо сторінки літопису нашого краю, аби згадати величний та тернистий шлях. Від давньоруського валу до козацьких часів.
Історія Городища сягає сивої давнини. Сама назва села походить від давньоруського укріпленого поселення — «городища», залишки якого й досі знаходяться за 800 метрів на захід від сучасних житлових хат в урочищі Вал. Археологічні джерела датують це городище X–XII століттями. Проте в середині XII століття з невідомих причин це давнє поселення занепало.
Нове дихання та перші писемні згадки про село з’являються у XV столітті. Найдавніші відомості відносяться до 1452 року, коли князь Лев Свидригайло віддав село разом із кількома іншими поселеннями пані Митниці. Історія зберегла й імена власників села: станом на 1545 рік ним володіли пани Білостоцькі, які мали забезпечувати три замкові городища. А вже у податкових документах за 1570 рік згадуються п’ятеро володарів краю: Василь та Роман Білостоцькі, Богдан Смиковський, Олехно Гніздинський та Василь Холинівський. Найбільший маєток належав Івану Білостоцькому — він володів 36 дворами, корчмою, млином та мав 30 городників. Саме в цих тогочасних документах серед платників податку вперше згадується й місцевий священник.
Життя на землях сучасного села остаточно закріпилося наприкінці XVI — на початку XVII століття. Тоді поселення розташувалося безпосередньо навколо першого дерев'яного храму на честь Святої Трійці.
Історія Свято-Троїцького храму - символ незламної віри Перша велика дерев'яна церква села Городище-2 була побудована у 1779 році спільними зусиллями та коштом прихожан усіх навколишніх сіл. Церква була повністю дерев’яною, а у 1852 році її архітектурний ансамбль розширили за рахунок розбудови нової дзвіниці. На початку свого існування парафія перебувала під владою Унії, проте з середини XIX століття храм повернувся до православної традиції.
Час та історичні випробування не пошкодували первинну споруду, тому у 1929 році на місці старої церкви було зведено новий храм, який став повною копією своєї історичної попередниці. Ця дерев'яна перлина архітектури з її синіми стінами та золотими банями і сьогодні прикрашає наше село.
У роки Другої світової війни, під час відступу через запеклі бої, німецькі окупанти намагалися спалити храм. Проте завдяки неймовірній мужності, патріотизму та самопожертві місцевого священника Іжевського церкву вдалося врятувати від вогню. Світла пам'ять про його чин живе у серцях прихожан і понині.
Паралельно з історією церкви розвивалася й історія самого села, сповнена як трагічних, так і героїчних сторінок:
- Початок XIX ст.: Село активно розростається, нараховуючи близько 110 дворів. У центрі діє водяний млин, гребля та фільварок поміщика Стерновського.
- 1910–1912 рр.: Під час Столипінської реформи селяни починають розселятися на хутори. Виділяються міцні господарства, а біля церкви будується перша початкова школа.
- Перша світова війна: Через Городище проходить лінія фронту. У важких боях згорає частина села та новозбудована школа.
- 1921–1939 рр.: Період польської влади. Більшість земель передають польським колоністам у Зволінському маєтку. Згодом, у 1939 році, село возз’єднується із західноукраїнськими землями у складі України.
- 1941–1943 рр.: Роки німецької окупації. У навколишніх лісах діють партизанські загони та підрозділи УПА, продовжуючи боротьбу за свободу.
- Жовтень 1984 року: Початок нової епохи розвитку села з приходом енергійного керівника Анатолія Олександровича Никонюка. За десять років у селі з'являються водопровід, шосейні дороги, нові житлові будинки, Будинок культури, дитячий садок та нове приміщення школи.
Подолавши важкі економічні кризи кінця 90-х років, сьогодні Городище впевнено розвивається. Завдяки турботливим і дбайливим керівникам — директору ТзОВ «Городище» Анатолію Олександровичу Никонюку, сільському голові Світлані Василівній Соколюк, а також невтомній праці вчителів, працівників культури, медиків та кожного жителя, село є одним із кращих в області за врожайністю зернових та технічних культур і тваринництвом.
А серцем цього живого організму залишається наш Свято-Троїцький храм.
Сьогодні настоятелем храму є отець Іван, під чиєю духовною опікою перебувають усі віряни та жителі села Городище. Храм щотижня збирає людей на спільну молитву за мир в Україні, за здоров’я наших воїнів та благословення для кожної родини.
Нехай Божа благодать береже нашу землю, а дух єдності та віри веде нас до нових звершень під мирним небом України!
Читайте головні новини Городищенської громади також на нашій сторінці у Facebook Городищенська громада
